1

Solomiya Hlukhovska:

Сакартвело
це не тільки про смачну кухню і винні ріки
це про красу
про безмежні горизонти
про музику, яка пронизує душу
про гори, які неможливо описати словами
про море, яке ніжно лоскоче
про людей, які люблять українців і радо допоможуть
це, врешті, про медицину, яка виперджує нашу у своєму розвитку
А стажування - це, безумовно, досвід. Увесь час намагаєшся, наче губка, всотувати усе почуте та побачене, щоб не забути. Занотовуєш так часто і робиш це швидко, наче стеногрфіст. Не відмовляєшся від жодної пропозиції лікарів у чомусь допомогти, а навпаки, ще й допитуєшся чи не з'явилося для тебе якогось завдання.
Моє стажування - це можливість поєднати усе, що ти знав раніше в щось єдине. Не розмежовувати окремо теорію, практику, деонтологію.
Моє стажування - це про те місце, де ти можеш відчути себе лікарем, який бачить пацієнта, обстежує його, проводить усі необхідні дослідження, а потім правильно пояснює всю отриману інформацію пацієнтові або ж його родичам.
Протягом серпня я мала змогу стажуватися у відділенні Дитячої неврології в Центральній лікарні міста Тбілісі. Я бачила як працює страхова система, як лікар поєднує амбулаторний та стаціонарний прийом (оскільки поняття поліклініки з вузькими спеціалістами там не існує). Я бачила як лікарі доносять до батьків такі діагнози як "Нейробластома", "Фармакорезистентна епілепсія" і реакцію батьків, яка буває геть неочікуваною. Я навчилася бути більш стійкою, працюючи пліч-о-пліч з професором Наною Татішвілі.
Але моє стажування було незабутнім, в першу чергу, завдяки найкращій Tbilisi August Gang! Thank you for everything! I already miss you, dear Polina, Stas, Laura, Selim, Ayla, Andrzej, Jana, Peter and Mert!
І на завершення:
Грузія - це країна, у яку, безсумнівно, хочеться повернутися!

2 

Anna Bezkorovayna

Коли комусь 6 (як-от, скажімо, Ukrainian Medical Students' Association), то День народження не може тривати лише один день.

Сьогодні, в останню, аеропортну добу мого SCOPE я хочу сказати #дякуюUMSA – і не лише за мою неймовірну поїздку.

У Празі я провела майже календарний місяць, і більшість часу – у пологовому будинку Apolinář. Це дивовижне, чарівне і щасливе місце. Мені давно не 11, але до школи магії я таки дісталась. Цій лікарні майже 200 років, а всередині є сучане обладнання, медичне забезпечення на будь-який смак і лікарі найвищого рангу. І доброта. Багато-багато щирого добра.

Прага загалом – це місто містики і химерної непересічної краси архітектури та краєвидів. Місто ідеального (ну майже) громадського транспорту, чистих вулиць та сміхотливо-майже-серйозних людей. Не буду багато розписувати, їдьте та все відчуєте. #UMSAgoesSCOPE і вас може взяти