3Ну і нарешті моя черга розказати як це було.

40 днів, більше 35 тисяч кілометрів, 9 літаків, 6 часових поясів, 3 країни, десятки знайомств, 2 континенти, 2 океани...

Місяць стажування в Мексиці пролетів як один день. Багато чула про Мексику: країну 3-го світу, багато злочинності, криміналу, наркотиків, небезпечності. Але мене це не турбувало. Я їхала на стажування в лікарню.

Мені пощастило тому, що я жила разом з іншою нашою студенткою Наргіз Ісаєвою разом в одному будинку. Наш дім знаходився за 15 хвилин ходьби пішки від лікарні. На відміну від, інших студентів, які приїхали по обміну і жили в host family, змушені були добиратись до лікарні, використовуючи автобус.


8Лікарня в якій я стажувалась - Antiguo Hospital Civil de Guadalajara Fray Antonio Alcalde, університетська. І це ставить її у виграшне положення одночасно по декільком пунктам: по – перше, вона отримує подвійне фінансування: державне та університетське, відповідно, є все; по – друге, це єдина лікарня в місті, яка приймає і багатих і бідних, тому студенти (там вони називаються інтернами) мають величезний об'єм роботи; по – третє: тут працюють багато доцентів і професорів, одночасно викладаючи в університеті. Моє відділення – нейрохірургія. Найбільше вразила чітка ієрархічність відділення. Кожний знає і виконує свою роботу.

Після закінчення університету і успішного поступлення в резидентуру, починається твій особистий жах. Спочатку 2 роки навчання в General surgery, а потім 4 роки в Neurosurgeon department. Починаючи з 2-го року резидентури, кожний рік (або пів року) всі резиденти проходять ротацію, і опиняються в вузькоспеціалізованому руслі нейрохірургії: судинна нейрохірургія, спінальна нейрохірургія, педіатрична нейрохірургія і т.д. Чітка структурованість полягає ось в чому: якщо ти резидент 1-го року – ти виконуєш всю роботу, починаючи від обходу в загальному холі 40 пацієнтів кожного ранку, і запису «історій хвороби», закінчуючи асистенціями на операціях в 3 години ночі. Чергування добу (36 годин) через добу. Канікул ти маєш 2 тижні в пів року. Далі резидент 2-го і 3-го року – тут ти маєш резидента 1-го року, за яким ти слідкуєш, і маєш його вчити оперувати і не тільки, тобто ще більше роботи. До речі, у вихідні, якщо ти не маєш чергування – все одно ти маєш прийти і проконтролювати своїх пацієнтів. І резидент 4-го року – ти маєш стежити і контролювати за всіма молодшими, + в основному це час для вдосконалення хірургічної майстерності. Тебе беруть на всі найскладніші операції. І чергуєш ти тільки 2 рази на тиждень. Але на роботу ти все одно приходиш кожного дня. Після 4-го курсу, обов'язковим є написання своєї власної наукової роботи. Це займає майже всі твої 2-х тижневі канікули. Потім її захист. І нарешті, ти виходиш у вільне плавання.


4Після цього я зрозуміла, що ми мало працюємо, в порівнянні з ними.

Робочий день починається з 7:00. Обхід. Далі підготовчі моменти до операції. Операція. Знов обхід.

03:00 ночі – чекаємо на 3-тю операцію. Ця фотографія нагадує недавній пост про те, що лікарі теж змучуються.

Мені пощастило бути зразу в 2-х відділеннях: педіатрична нейрохірургія і доросла нейрохірургія. До речі, вони знаходяться в одному госпіталі. Не має поділу на дорослу і дитячу лікарні.

Всі резиденти і лікарі з якими я працювала, із задоволенням пояснювали мені клінічні випадки на англійській мові. До речі, люди які поїдуть після нас в Мексику, вчіть іспанську... це вам надзвичайно допоможе. У вас ще достатньо часу) Лікарі і старші резиденти говорять англійською, тому що проходили стажування в англомовних країнах. Наприклад, мій Dr. Luis проходив стажування в Австралії та США, Dr. Manuel стажувався в Канаді, Dr. Miguel Angel жив в Лос – Анджелесі. Відповідно, їхніх рівень медицини надзвичайно високий.


5Про те на яких операціях була/асистувала:
-Лобектомія
-Задня селективна різотомія поперекового відділу (лікування спастичності у хлопчика 10 років)
-Таламектомія ( лікування хвороби Паркінсона)
-Менінгіома, яка потім виявилась саркомою у 14 – річної дівчинки в поєданні з туберкульозом (операція з використання нейронавігації)
-Дермоїдна кіста шиї в поєднанні з spina bifida (операція з використанням системи викликаних потенціалів)
-Кальозотомія (лікування синдрома Дузе – міоклонічна астатична епілепсія)
-Перелом по типу пінг-пон потиличної кістки
-Вентрикулоперитонеальне шунтування ( лікування гідроцефалії)
-Астроцитома шийного відділу спинного мозку, яка під час експрес дослідження виявилась гемангіобластомою
- цей список можна ще продовжувати.

Безліч амбулаторних хворих: всі види гідроцефалій, післяопераційні хворі, які приходять на контроль, хвороба Лу Геріга, перелом Хагемана, патологічні переломи хребта, Мукор мукоза, аневризми, геморагічні та ішемічні інсульти, діти з епілепсією, нейроцистоцеркоз, лихоманка Ленге, лихоманка чікунгуньї, малярія, діти з мікроцефалією внаслідок інфікування матері вірусом Зіка...

Клімат – чудовий! Зранку та ввечері холодно, вдень – просто чудово. Особливо тішить думка, коли в тебе + 25, а вдома -25. Зразу теплішає. Розваг – бери не хочу. Саме місто дуже красиве. Можна було піти посидіти біля фонтану напроти головного собору, поїсти морозива, полуниць, малини, печива oreo... екзотичних фруктів.

3 години до океану... до одного з найкрасивіших пляжів світу – Isla marietas. Що ще можна бажати?

Нові знайомства з надзвичайними людьми. І результат - тепер я маю друзів на 2 америнських континентах: США, Мексика, Бразилія, Уругвай, Парагвай, Колумбія.